Булінг. Як вберегти дитину.

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини (або групи дітей) по
відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним
впливом.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід.
Чим відрізняється булінг від сварки:
1. Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву
висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують
плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних
мережах.
2. Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
3. В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони:
 той, хто переслідує,
 той, кого переслідують,
 ті, хто спостерігають.
4. Булінг негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров'я.
Ті, хто піддаються булінгу:
 втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають
перебувати щодня;
  відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та
депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
 втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування
та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

 втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У
деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами
харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною
поведінкою).
Ті, хто булять:
 частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються
закони;
 частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі,
 залучаються до ранніх статевих стосунків,
 мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
 часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у
ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
 потерпають від депресивних станів чи перезбудження;
 намагаються менше відвідувати школу.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу:
 Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати,
вигадувати хворобу у шкільні дні.
 Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
 Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 
 Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з
поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо
пояснити.
 Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають
участь інші учні.
 Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у
соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати
домашнє завдання.
 Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні
інфекції.
 Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
 Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Як допомогти дитині, що є жертвою булінгу:
 Починайте розмову з дитиною тільки в спокійному стані.
 Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
 Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може
говорити відверто.
 Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей
момент. Будьте терплячими та делікатними.
 Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по
декілька разів, допитуючись.

 Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз
(наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
 Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну
поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між
“пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
 Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви
запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
 Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку
батьків та візит до школи.
 Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
 Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного
психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
 Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з
цим звернутися до дитячого психолога.
 Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
 Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може
розраховувати на вашу підтримку.
Як допомогти дитині-агресору:
 Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до
своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він
заслуговує на це".
 Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
 Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть
хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто
дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
 Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться:
цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування,
висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або
підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки,
псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
 Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині,
що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це
заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
 Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не
будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину
зупинити насильство.
 Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з
учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
 Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в
перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
 Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє
агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
 Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми
вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Дитині важко впоратися з булінгом самотужки. Поговоріть з нею!