2018.02.23) Сторінка Директора

Я дуже люблю наш Український народ, пишаюся тим, що я громадянин України, захоплююсь історією країни. Але що робить нас народом? Чому  риси, притаманні людям, які мешкають на одній території, часто називають менталітетом, чому ці люди прагнуть чогось спільного, і чи можна це щось спільне вважати національною ідеєю? Саме ці думки, та ще багато схожих, все частіше захоплюють мене, особливо коли я переглядаю шпальти новин.

Справді, Україна - багатонаціональна країна з дуже багатою історією, різноманітними традиціями та культурою, різними віросповіданнями. Це і греко-католицькі західні області, і православна центральна Україна, і таврійські степи та запорізьке Придніпров’я, з історичними і культурними козацькими традиціями та могутнім впливом кримськотатарського етносу. З опануванням Південного Сходу за часів Катерини ΙΙ переселенці з різних країв Російської імперії привносили свій, притаманний їм, національний колорит. Також не можна не враховувати і події новітньої історії. За Радянських часів, під час будівництв промислових об’єктів, асимілювались багато людей з різних частин СРСР, які згодом створили родини, пустили коріння. Всі ці події не тільки створювали нашу історію, вони формували нас як багатонаціональний народ.

Національна ідея повинна бути прообразом дій усієї нації.Тож що спонукало наш народ рухатись в одному напрямку, не зважаючи на різний національний склад, на різні віросповідання? Я думаю, що не дуже помилюся, коли скажу: свобода. За всіх часів, за різних історичних подій, нашим народом керувало прагнення свободи. Чи то гуцули з Карпатських гір, чи то Запорізькі козаки – більш за все вони цінують свободу.

Але неможливо здобути власну свободу за рахунок чиєїсь несвободи, бо це знову ж таки  фашизм. Отже, поряд з прагненням свободи повинна бути національна ідея і толерантне ставлення до інших цінностей і прагнень. Свобода думки, свобода віросповідання, свобода вибору, просто свобода - ось національна ідея нашого народу. І я впевнений, що чим вище рівень культури людини, тим сильніше його прагнення до свободи власної і тим більше в неї поваги до свободи оточуючих.

Як завжди, я не можу не привітати іменинників: